出版社：Institute of Pedagogics of NAPS of Ukraine; Khmelnytskyi Humanitarian-Pedagogical Academy
摘要：У статті розкрито організаційно-процесуальні та результативні аспекти експериментального дослідження у галузі початкової освіти, здійснюване українськими вченими в 1975–1982 рр., метою якого стала перевірка доцільності й ефективності функціонування класів вирівнювання як форми подолання шкільної неуспішності молодших школярів. Зауважено, що важливу роль у проектуванні, організації та проведенні цього дослідження відіграли наукові співробітники науково-дослідних інститутів педагогіки та психології УРСР (М.В.Богданович, Ю.З.Гільбух, А.П.Коваль, Г.Ф.Кумаріна, Н.Ф.Скрипченко та ін.). З’ясовано, що подолати відставання у знаннях і розвитку учнів дозволяли особливі організаційні та психолого-педагогічні умови, а саме: зменшення наповнюваності класів, функціонування при класах груп подовженого дня, уповільнений темп навчання, адаптація структури уроку до пізнавальних можливостей учнів, відсутність додаткових занять, оцінювання лише досягнень школярів, залучення до викладання висококваліфікованих, спеціально підготовлених учителів, культивування спокійної доброзичливої атмосфери тощо. Установлено, що важливим фактором ефективної роботи класів вирівнювання був відносно однорідний склад учнів. Виявлено, що результати тривалого експериментального дослідження засвідчили високу ефективність нової форми навчання у попередженні й подоланні відставання та неуспішності учнів початкових класів. Тому з 1983 р. вони набули масового поширення в шкільній практиці УРСР.
