摘要：У статті проаналізовано проблеми надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні. На основі досліджених статистичних показників визначено, що найбільш невирішеними є питання доступності та якості правової допомоги. Вказано, що для подолання зазначених перешкод, держава в особі уповноважених органів співпрацює з багатьма міжнародними організаціями, бере участь у проєктах міжнародної технічної допомоги забезпечує комунікацію з міжнародними та національними громадськими організаціями. Вказано, що якість надання такої допомоги потребує вдосконалення, оскільки в Україні рівень довіри до поняття «безоплатна правова допомога», та до суб’єкти надання такої допомоги в суспільстві досить невисокий. Проаналізовано кількість звернень громадян для отримання безоплатної вторинної правової допомоги, на основі чого зроблено висновок про досить низьку ефективність роботи суб’єктів, зокрема, через недостаню поінформованість суспільства про можливість звернення за такою допомогою. Проаналізовано стандарти надання безоплатної правової допомоги, на основі яких зроблено висновок про їх позитивний вплив на розвиток інституту, оскільки визначення достатніх та допустимих вимог для надання такої допомоги сприятиме активізації роботи компетентних суб’єктів, а також підвищить довіру населення до них. На основі проведеного дослідження зазначено, що сьогодні увага повинна бути приділена не тільки висвітленню можливості отримання безоплатної вторинної правової допомоги, але й поширенню механізмів отримання такої допомоги та їх особливостей. Визначено, що для розвитку системи безоплатної правової допомоги та підвищення рівня довіри громадян до неї необхідно здійснити ряд законодавчих та організаційних змін, спрямованих на просвітницьку роботу у зазначеній сфері
