摘要：У статті проаналізовано особливості соціалізації вояків-українців армії УНР в часі їх інтернування в таборах Польщі та після переходу на цивільний стан. Суттєву допомогу в цьому їм надали українські громадські організації, які взяли на себе організаційне та почасти й матеріальне забезпечення процесу їх адаптації українських ветеранів до самостійного існування в якості політичних емігрантів на терені Польщі. Водночас значна частина з числа колишніх таборян у середині 1920-х рр. вдалась до переїзду в Францію (на постійне місце проживання), що стало можливим завдяки заходам Українського централь- ного комітету в Польщі.
其他摘要：The article analyzes the peculiarities of the Ukrainian soldiers' socialization of the UNR in the period of their internment in the camps of Poland and after the transition to a civilian state. The Ukrainian community organizations provided significant assistance in this, which took on the organizational and part and material support of the process of their adaptation of Ukrainian veterans to independent existence as political emigrants in the field of Poland. At the same time, a significant part of the former camps in the mid-1920's resorted to moving to France (for permanent residence), which became possible thanks to the measures of the Ukrainian Central Committee in Poland.
