出版社：Lesya Ukrainka Eastern European National University
摘要：Мета. Статтю присвячено визначенню та аналізу особливостей концептуалізації психологом особистісного випадку клієнта у межах психоаналітичної парадигми. Встановлено, що актуальність наукової розвідки обумовлена посиленням вимог до оптимізації та підвищення ефективності роботи спеціаліста-клініциста в умовах стрімких змін соціальної реальності та перманентного пришвидшення темпу життя людини. Методи. Для уточнення сутності досліджуваного феномену було застосовано теоретичні методи, зокрема, аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація наукових джерел й результатів емпіричного вивчення проблеми концептуалізації особистісного випадку. Результати. У результаті аналізу вітчизняної та зарубіжної наукової літератури охарактеризовано основні періоди становлення ідеї формулювання випадку клієнта. Визначено ключові функції вказаного етапу психотерапевтичного процесу, серед яких виявлення специфічного для пацієнта способу організації знань, емоцій і поведінки, чітке прояснення центральних проблем особистості та їх диференціація від другорядних запитів, створення підґрунтя для розробки ефективного плану лікування. Висвітлено сутність динамічності та нешаблонності як основних рис процесу опрацювання особистісної події у межах психоаналітичної парадигми. Встановлено специфічні характеристики концептуалізації випадку залежно від обраного спеціалістом напрямку психоаналізу: структурної концепції психічної діяльності особистості, теорії об’єктних відносин чи селф-психології. Окреслено погляди науковців на структуру вказаного початкового етапу роботи спеціаліста з клієнтом. Висновки. Формулювання особистісного випадку відповідно до положень психоаналітичної теорії передбачає пошук детермінант проблеми особистості поза межею її свідомості. Процес концептуалізації не є чітко структурованим, адже потребує одночасного врахування широкого спектру чинників, які швидко трансформуються та розміщені на різних рівнях психічної діяльності. Відтак, вказаний етап роботи з клієнтом набуває форми нарації.
