摘要：Актуальність дослідження зумовлена недооцінкою впливу розважальної літератури на формування уявлень про світ у читача. Відтак мета представленої статті — продемонструвати, як просторові структури радянського детективу керують створенням значень, формуючи колективні стратегії. Предметом розвідки є співвідношення закордонного та радянського простору, а також локального та імперського, яким був радянський. Основним методом дослідження є структуралістський аналіз, а інтерпретація отриманих за допомогою нього результатів здійснювалася в контексті ідей постколоніальної критики. Це визначає новизну роботи, яка полягає в розгляді детективних текстів радянського періоду як носія не лише політичної ідеології, але й колоніального погляду. У результаті дослідження з’ясовано, що моделювання простору в українськім детективі 1950–1980-х років визначається співвідношенням світового та імперського простору, наділених етичними оцінками, а також імперського і локального, що творять систему знань про світ. При цьому простір українського детективу цього періоду відчутно звужений, якщо порівнювати його з детективом 1920-х років чи російським детективом 1950–80-х. Описаний простір часто позбавлений національних ознак або ж вони існують неакцентовано. Натомість увага зосереджується на досягненнях влади: нових будівлях і переобладнанні старих, промислових об’єктах. «Розважальний» текст закріплював тиражований масмедіа наратив цивілізаційної місії радвлади та її успіхів. Міський простір найчастіше визначається виробництвом і торгівлею, переважно нелегальною. І саме вона стає осердям зображення столиці Союзу — Москви. У представленні її як центру збуту краденого іноземцям виявляється приховане неприйняття метрополії. Але зображення Києва як усередненого «обласного центру» демонструє колоніальну мімікрію та стратегію асиміляції. Містифікація простору, характерна для текстів про злочини з ідеологічною механікою, руйнувала асоціювання відповідальності за них з конкретними містами. Натомість місця пам’яті акцентували понесені втрати в боротьбі з зовнішнім ворогом, що підвищувало емоційну цінність УРСР у складі Союзу. Таким чином, аналізовані тексти демонструють однозначні стосунки між світом та імперією, але складні між імперією і колонією. У перспективі дослідження доцільно порівняти зображення простору в російських детективах (столичних і регіональних авторів), а також у детективах інших республік та країн Варшавського договору.↓Актуальность исследования обусловлена недооценкой влияния развлекательной литературы на формирование представлений о мире у читателя. Поэтому цель представленной статьи — продемонстрировать, как пространственные структуры советского детектива определяют создание значений, формируя коллективные стратегии. Предметом исследования является соотношение заграничного и советского пространства, а также локального и имперского, которым было советское. Основным методом исследования является структуралистский анализ, а интерпретация полученных с его помощью результатов произведена в контексте идей постколониальной критики. Это определяет новизну работы, которая состоит в рассмотрении детективных текстов советского периода как носителей не только политической идеологии, но и колониального взгляда. В результате исследования выяснено, что моделирование пространства в украинском детективе 1950–1980-х годов определяется соотношением мирового и имперского пространства, наделенных этическими оценками, а также имперского и локального, которые создают систему знаний о мире. При этом пространство украинского детектива указанного периода ощутимо сужено, если сравнивать его с детективом 1920-х годов или российским детективом 1950–80-х. Описанное пространство часто не имеет национальных признаков или же они существуют не акцентированно. Вместо этого внимание сосредоточено на достижениях власти: новых строениях и переоснащении старых, промышленных объектах. «Развлекательный» текст закреплял тиражированный масс-медиа нарратив цивилизационной миссии советской власти и ее успехов. Городское пространство как правило определяется производством и торговлей, чаще нелегальной. И именно она становится сердцевиной изображения столицы Союза — Москвы. В представлении ее как центра сбыта ворованного иностранцам проявляется скрытое неприятие метрополии. Но изображение Киева как усредненного «областного центра» демонстрирует колониальную мимикрию и стратегию ассимиляции. Мистификация пространства, характерная для текстов о преступлениях с идеологической механикой, разрушала ассоциирование ответственности за них с конкретными городами. А места памяти акцентировали понесенные потери в борьбе с внешним врагом, что повышало эмоциональную ценность УССР в составе Союза. Таким образом, анализированные тексты демонстрируют однозначные отношения между миром и империей, но сложные между империей и колонией. В перспективе исследования стоит сравнить изображения пространства в российских детективах (столичных и региональных авторов), а также в детективах других республик и стран Варшавского договора.
其他摘要：The relevance of the study is due to the underestimation of the influence of entertainment literature on the formation of ideas about the world in the reader. Therefore, the purpose of the presented article is to demonstrate how the spatial structures of the Soviet detective determine the creation of values, forming collective strategies. The subject of research is the ratio of the foreign and Soviet spaces, as well as local space and imperial space, which was the Soviet one. The main research method is structuralist analysis, and the interpretation of the results obtained with its help was made in the context of the ideas of postcolonial criticism. It defines the novelty of the study, which is to consider the detective texts of the Soviet period as carriers of not only political ideology but also a colonial view. As a result of the research it is found out that modeling of space in the Ukrainian detective story of the 1950s–1980s is defined by a ratio of world and imperial spaces, provided with ethical estimates as well as imperial and local spaces which create the system of knowledge of the world. At the same time, the space of the Ukrainian detective story of this period is significantly narrowed if compared with the detective of the 1920s or the Russian detective of the 1950s–1980s. The described space is often devoid of national features or they are not focused. Instead, attention is focused on the achievements of the power: construction of new buildings, re-equipment of old ones, industrial facilities. The “entertaining” text fixed the replicated by mass media narrative of the civilization mission of the Soviet power and its successes. The urban space is usually determined by production and trade, often illegal. And it is the trade that becomes the core of the image of Moscow, the capital of the Union. There is a hidden rejection of the metropolis in its representation as a center of stolen things selling to foreigners. But the image of Kyiv as an averaged “regional center demonstrates colonial mimicry and assimilation strategy. The space mystification, characteristic of texts about crimes with ideological mechanics, destroyed the association of responsibility for them with specific cities. Instead, memory places accentuated the losses incurred in the fight against the external enemy, and raised the emotional value of the Ukrainian SSR within the Union. Thus, the analyzed texts demonstrate unambiguous relations between the world and the empire, and complex relations between the empire and the colony. In the prospect of research it is advisable to compare the image of space in Russian detectives (metropolitan and regional authors), as well as in detectives of other republics and countries of the Warsaw Pact.
