摘要：Статья обобщает аргументы и контраргументы в рамках научной дискуссии по вопросам эволюции институтов и механизмов пространственного развития экономики как основного фактора обеспечения конкурентоспособности территории в условиях новейших трендов сетизации, интеллектуализации и диджитализации общественно-экономических процессов. Актуальность решения данной научной проблемы обусловлена тем, что только из-за неэффективной пространственной организации Украина теряет 2-3 % ВВП ежегодно; необходимость учета пространственного фактора в развитии экономики декларирует тематика Доклада Мирового банка; одной из ключевых целей Государственной стратегии регионального развития на период до 2020 года выбраны территориальная социально-экономическая интеграция и пространственное развитие. Систематизация литературных источников и подходов по тематике исследования показала, что в состав любой страны входят самые разнообразные регионы, каждому из которых свойственна специфическая экосистема науки и инноваций, уникальный экономический контекст и индустриальная инфраструктура. При таких условиях ключевым инструментом обеспечения сбалансированного пространственного развития, в частности относительно определения территорий локализации полюсов роста, выступает стратегия умной специализации. В ходе исследования рассмотрены вопросы изменения парадигмы реализации региональной политики на основе специализации от периода функционирования совнархозов до создания кластеров на современном этапе развития экономики Украины. Поскольку глобализация производств, сообществ и сетей знаний, увеличение сетевых коммуникаций приводит к тому, что высокий уровень кооперации становиться одним из ключевых условий конкурентоспособности страны, в исследовании рассмотрена эволюция моделей коллаборации ключевых стейкхолдеров (от single helix до quintuple helix) и институтов пространственного развития. Перспективами дальнейших исследований по данному направлению является разработка рекомендаций относительно согласования интересов ключевых стейкхолдеров рассмотренных моделей с целью обеспечения гармоничного экономического развития территорий Украины.↓Стаття узагальнює аргументи та контраргументи в межах наукової дискусії з питань еволюції інститутів та механізмів просторового розвитку економіки, як основного чинника забезпечення конкурентоспроможності території в умовах новітніх трендів мережизації, інтелектуалізації та діджиталізації суспільно-економічних процесів. Актуальність вирішення даної наукової проблеми полягає у тому, що тільки через неефективну просторову організацію Україна втрачає 2-3 % ВВП щорічно; необхідність врахування просторового чинника у розвитку економіки декларує тематика Доповіді Світового банку; однією з ключових цілей Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року обрано територіальну соціально-економічну інтеграцію та просторовий розвиток. Систематизація літературних джерел та підходів за тематикою дослідження засвідчила, що до складу будь-якої країни входять найрізноманітніші регіони, кожному з яких властива специфічна екосистема науки та інновацій, унікальний економічний контекст та індустріальна інфраструктура. За таких умов ключовим інструментом забезпечення збалансованого просторового розвитку, зокрема щодо визначення території локалізації полюсів зростання, виступає стратегія розумної спеціалізації. У ході дослідження розглянуто питання зміни парадигми реалізації регіональної політики на основі спеціалізації від періоду функціонування раднаргоспів до створення кластерів на сучасному етапі розвитку економіки України. Оскільки глобалізація виробництв, спільнот та мереж знань, збільшення кількості мережевих комунікацій призводить до того, що високий рівень кооперації стає одним з ключовим умов конкурентоспроможності країни, у дослідженні розглянуто еволюцію моделей колаборації ключових стейкхолдерів (від single helix до quintuple helix) та інститутів просторового розвитку. Перспективами подальших досліджень за даним напрямом є розробка рекомендацій щодо узгодження інтересів ключових стейкхолдерів розглянутих моделей колаборації з метою забезпечення гармонійного економічного розвитку територій України.
其他摘要：This article summarizes the arguments and counterarguments within the scientific discussion on issues of evolution of institutes and mechanisms of spatial development of the economy as the main factor in ensuring the competitiveness of the territory in the conditions of the newest trends of networking, intellectualization and digitalization of social and economic processes. The relevance of solving this scientific problem is that due to an ineffective spatial organization Ukraine loses 2-3 % of GDP annually; the World Bank Report declares to take into account the spatial factor in economic development; territorial socio-economic integration and spatial development are chosen as one of the key goals of the State Strategy for Regional Development for the period up to 2020. The systematization of literary sources and approaches on the subject of research has shown that each country includes a variety of regions, each of which has a specific ecosystem of science and innovation, a unique economic context and industrial infrastructure. Under such conditions, a key tool in ensuring balanced spatial development, in particular to determine the territory of the localization of the growth poles, is smart specialization strategy. The research examines the issues of changing the paradigm of implementing regional policy on the basis of specialization from the period of the operation of the council of national economy to the creation of clusters at the current stage of development of the Ukrainian economy. As the globalization of productions, communities and knowledge networks, increasing the number of network communications leads to the fact that a high level of cooperation becomes one of the key conditions of the country’s competitiveness, the research examines the evolution of cooperative models for key stakeholders (from single helix to quintuple helix) and spatial development institutes. Prospects for further research in this area are the development of recommendations on the coordination of the interests of key stakeholders of the cooperative models in order to ensure the harmonious economic development of Ukrainian territories.
