期刊名称：Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Сценічне мистецтво
印刷版ISSN：2616-759X
电子版ISSN：2617-1236
出版年度：2018
期号：1
页码：125-131
DOI：10.31866/2616-759x.1.2018.144969
出版社：KNUKiM Publishing Centre
摘要：Мета дослідження полягає в переосмисленні концепції системи театру «переживання» в контексті проблем виховання актора та у визначенні сутності творчого процесу «переживання» на сучасному етапі розвитку театру. Методологія дослідження . Концептуальним методологічним ядром дослідження є компаративний, семіотичний, етимологічний та аналітичний аналіз вчення Cтаніславського про театр «переживання». Новизна дослідження полягає в аналізі протиріч, закладених у вченні Станіславського про театр «переживання», у загостренні уваги на проблемі невідповідності його сучасним вимогам до сценічної правди та у визначенні шляхів розв’язання цього протиріччя. Висновки. 1. Розділення театрального мистецтва на напрями: театр «переживання» і театр «удавання» є анахронізмом, що не відповідає ні природі акторської творчості, ні світовій театральній практиці. 2. Догматизм театральної освіти завдає шкоди процесу виховання актора, гальмуючи загальний процес розвитку театрального мистецтва.↓Цель исследования заключается в переосмыслении концепции системы театра «переживания» в контексте проблем воспитания актера и в определении сущности творческого процесса «переживания» на современном этапе развития театрального искусства. Методология исследования. Концептуальным методологическим ядром исследования является компаративный, семиотический, этимологический и аналитический анализ учения Cтаниславского о театре «переживания». Новизна исследования заключается в анализе противоречий, заложенных в учении Станиславского о театре «переживания», в обострении внимания на проблеме несоответствия его современным требованиям к сценической правде и в определении путей разрешения этого противоречия. Выводы. 1. Разделение театрального искусства на направления: театр «переживания» и театр «представления» является анахронизмом, не соответствующим ни природе актерского творчества, ни мировой театральной практике. 2. Догматизм театрального образования наносит вред процессу воспитания актера, тормозя общий процесс развития театрального искусства.
其他摘要：The purpose of the article is to rethink the concept of the theater system “experiences” in the context of the problems of educating the actor and in determining the essence of the creative process of “experiencing” at the present stage of the development of theatrical art. Methodology of the investigation consists of the conceptual methodological core of the study, they are a comparative, semiotic, etymological and analytical analysis of Stanislavsky’s teaching about the theater of “experience”. Scientific novelty of work consists in analyzing the contradictions inherent in Stanislavsky’s teaching about the theater of “experience”, in sharpening the attention to the problem of inconsistency with its modern requirements for scenic truth and in determining ways to resolve this contradiction. Conclusions. 1. The division of theatrical art into directions: the theater of “experience” and the theater of “representation” is an anachronism that does not correspond to either the nature of the actor’s creativity or the world of theatrical practice. 2. The dogmatism of theatrical education damages the process of educating the actor, hindering the overall development of theatrical art.
关键词：театр «переживання»;театр «удавання»;«система» Станіславського;догматизм театральної освіти;театр «переживания»;театр «представления»;«система» Станиславского;догматизм театрального образования
其他关键词：theater of “experience”;theater of “representation”;“system” of Stanislavsky;dogmatism of theatrical education.
