期刊名称：Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія Філософія, філософські перипетії
印刷版ISSN：2226-0994
电子版ISSN：2414-5904
出版年度：2019
期号：60
页码：21-28
DOI：10.26565/2226-0994-2019-60-3
出版社：V.N. Karazin Kharkiv National University Publishing
摘要：В статье рассмотрена эволюция понимания и трактовки феномена памяти в истоках европейской философской традиции. Исследованы историко-культурологические и культурно-семантические связи представлений о феномене памяти у древнегреческих мыслителей и философов, основанные на базовом категориальном аппарате их мировоззрения. Предложен обоснованный ретроспективный взгляд на теорию феномена памяти в западной традиции, сформированный путем анализа существующих среди греческих мыслителей и философов представлений о мироздании и месте человека в мире. Осуществлена дифференциация понимания феномена памяти в античной культуре на две ветви: память как природное свойство человека и память как техне, как навык для совершенствования, как инструмент. Благодаря семантическому анализу диалогов древнего философа была раскрыта специфика основных философских категорий философии Платона в контексте феномена памяти и воспоминаний. Проанализирована связь платоновской теории воспоминания с развитием парадигмы знания о памяти. Сделан акцент на том, что платоновская теория воспоминания касается развития парадигмы знания о памяти и позволяет понять концепт памяти как философско-культурологический феномен вместе с его широким нарративным содержанием. Обосновано, что теория воспоминания Платона пользуется такими же категориями, как и искусство памяти: «место», занимающее воспоминание-отражение в памяти души, формирует «образ» истинного знания. Были получены выводы, согласно которым актуализация воспоминаний помогает развивать память как таковую. Исследование также обосновывает необходимость обращения к прочтению первоисточников античных мыслителей в оригинале, что логично следует из важности и эффективности применения терминологического инструментария и «семантического багажа» античной философии в ходе изучения феномена памяти.↓У статті розглянуто становлення розуміння та трактування феномену пам’яті у витоках європейської філософської традиції. Досліджено історико-культурологічні та мовно-семантичні зв’язки уявлення про феномен пам’яті у давньогрецьких мислителів та філософів, що ґрунтуються на базовому категоріальному апараті соціокультурного концепту світобачення. Запропоновано обґрунтований ретроспективний погляд на концепцію теорії феномену пам’яті у західній традиції шляхом аналізу існуючих посеред грецьких мислителів та філософів уявлень про світобудову та місце людини у світі. Здійснено диференціацію розуміння феномену пам’яті для античної культури на дві галузі: пам’ять як природну властивість людини і пам’ять як техне, як навичку для вдосконалення, як інструмент. Розкрито специфіку основних філософських категорій філософії Платона в контексті експлікації феномену пам’яті та спогадів завдяки семантичному аналізу діалогів давнього філософа. Проаналізовано зв’язок платонівської теорії спогаду із розвитком формування парадигми знання про пам’ять. Зроблено акцент – платонівська теорія спогаду стосується розвитку парадигми знання про пам’ять і дозволяє зрозуміти концепт пам’яті як філософсько-культурологічний феномен та його широкий наративний зміст. Обґрунтовано, що теорія спогаду Платона послуговується такими ж категоріями, що й мистецтво пам’яті: «місце», що займає спогад-відбиток у пам’яті душі, формує «образ» істинного знання. Прийшли до висновку, що актуалізація спогадів допомагає розвивати пам’ять як таку. Текстом дослідження актуалізували увагу на потребі звертатись до прочитання першоджерел античних мислителів в оригіналі, що випливає з важливості застосування термінологічного семантичного запасу до філософської науки під час досліджень феномену пам’яті.
其他摘要：The article deals with the formation of understanding and interpretation of the phenomenon of memory in the European philosophical tradition. The historical-cultural and linguistic-semantic connections of the ideological paradigm of Ancient Greek thinkers and philosophers are researched. In article revealded a peculiarities of the main philosophical categories of Plato’s philosophy in the context of explaining the phenomenon of memory and memories. We realized a distinction for better understanding of the phenomenon of memory for ancient culture into two branches: 1) memory as a natural property of man and 2) memory as a technique, as a skill for perfection, as an instrument. We emphasize that ancient categories: eidos, logos and cosmos are the central of the theory of memory of the western tradition, which we can also observe in the treatises left by Plato. Also we analyzed the connection between the Platonian theory of memory and the development of knowledge about memory paradigm. Memory for Plato is determined by a metaphysical character, like immortal knowledge, it is a way of human transcendence. An intelligent soul for Plato is the translator of eternal knowledge of things through which we learn not only the world, but also receive knowledge (remember) about ourselves, our true perceptual perception, and represent our ideas in real forms. The soul of man for Plato, due to memory, connects human existence from outside the physical space and time, where there is simultaneously the past, present and future, which at the metaphysical level are united into a concrete conceptual design of memory. Thus, the Platonic theory of memory as a reproduction of knowledge can not relate to the development of the art of memory, but has a direct connection with the development of the paradigm of knowledge about memory and allows us to understand the concept of memory as a philosophical and cultural phenomenon. We noted that the theory of Plato’s memory resembles the same categories as the art of memory, it is a category of “place” bearing memory-reflection in the memory of the soul and “image” of true knowledge.
