期刊名称：Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія Філософія, філософські перипетії
印刷版ISSN：2226-0994
电子版ISSN：2414-5904
出版年度：2018
期号：58
页码：29-36
DOI：10.26565/2226-0994-2018-58-3
出版社：V.N. Karazin Kharkiv National University Publishing
摘要：В статье эксплицируется философский аспект основных подходов к созданию самоопределяющегося машинного интеллекта. Принцип предосторожности рассматривается как адекватный методологический принцип для этой сферы исследований. Согласно этому принципу научное сообщество и вообще общество должны идти друг другу навстречу в смысле как познания опасений общества относительно неопределенности перспектив научно-технического роста, так и популяризации научных знаний, преодоления мифов, связанных с наукой и популярных среди неспециалистов. Делается вывод о том, что обществу следует создавать резервы для ответа на допустимые, а не только уверенно прогнозируемые угрозы.↓Проблема осмислення машинного інтелекту постає для сучасної філософії як комплексне та багатовимірне завдання. Одним з найбільш дискусійних питань в цьому контексті є створення і гіпотетичне майбутнє машинного інтелекту, що самовизначається. Особливої актуальності у цьому зв’язку набувають також різні трансгуманістичні ідеї. Ці ідеї висловлюють турботу про певне благо, хоча й у своєму специфічному розумінні. Мається на увазі благо як для сучасної людини, так і для тих, кого розглядають у якості інших форм людини (транслюди, постлюди тощо). В ході взаємозбагачення понять, що позначають різні напрямки комп’ютеризації і трансгуманізму, виникає дещо якісно нове: поняття машинного інтелекту, що самовизначається, в його сучасному вигляді. Однак повний опис і адекватне розуміння такого типу інтелекту є надскладним завданням. В цьому випадку потрібно створення загальної «метамоделі», яка «обіцяє» досягнення мети (тобто вдале моделювання). Така «метамодель» повинна послідовно породжувати відповідні дослідницькі проблеми для більш локальних досліджень. Але на певному етапі вона може виявитися однією з тих самих «парадигм», що, як писав Т. Кун, припинили породжувати дослідницькі проблеми й замість цього перетворилися на засоби інженерних дисциплін. Отже, потрібно відзначити, що заперечення важливості реагування на можливі загрози на рівні загальної «метамоделі» може надати прецедент для нереагування і на будь-яку іншу «менш гіпотетичну» небезпеку. Адекватним методологічним принципом для вирішення цієї проблеми, на нашу думку, є принцип обережності. Згідно з цим принципом наукове співтовариство і суспільство загалом повинні йти назустріч одне одному. Мова йде як про пізнання реального підґрунтя побоювань суспільства щодо невизначеності перспектив науково-технічного зростання, так і про популяризацію наукових знань, подолання міфів, пов’язаних з наукою та популярних серед неспеціалістів, тощо. Слід створювати резерви для відповідей на ймовірні, а не тільки на впевнено прогнозовані загрози. Ці резерви мають створюватися і в ході подальших наукових досліджень, і в ході гуманізації науки та суспільства, в ході гуманізації людської ментальності як глибинного, стійкого чинника духовної сфери. Отже, саме ці процеси забезпечують вже зараз і забезпечуватимуть у майбутньому готовність суспільства адекватно реагувати на кризові ситуації.
其他摘要：The article explores the philosophical aspect of the basic approaches to the creation of selfdetermining machine intelligence. The problem of understanding machine intelligence appears for modern philosophy as a complex and multidimensional task. One of the most controversial issues in this context is hypothetical future of self-determining machine intelligence. Very topical at the same time are various transhumanist ideas. These ideas express concern for a certain good, although in their specific understanding. It refers to the benefit for both the modern man and those who are considered as other forms of human being (transhumans, posthumans, etc.). In the course of mutual enrichment of concepts that denote different directions of computerization and transhumanism, something qualitatively new arises: the concept of self-determining machine intelligence in its modern form. However, a complete description and an adequate understanding of this type of intelligence is a super complicated task. In this case, it is required to create a common “metamodel”, which “promises” the achievement of the goal (ie, successful modeling). Such a “metamodel” should consistently generate relevant research problems for more specific studies. But at a certain stage it can turn out to be one of those “paradigms” that, as T. S. Kuhn wrote, stopped generating research problems and instead turned into the “tools” of engineering disciplines. Therefore, it should be noted that denying the importance of responding to possible threats at the level of a common “metamodel” can provide a precedent for non-response for any other “less hypothetical” danger. An adequate methodological principle for solving this problem is the precautionary principle. According to this principle, the scientific community and society must move towards one common goal. This means that it is necessary to eliminate fears of society about the dangerous prospects of scientific and technological growth, popularize scientific knowledge, overcome myths that non-specialists associate with science. It is necessary to create reserves to answer the permissible, and not only confidently predicted threats. These reserves are created not only in the course of scientific research, but also through the humanization of science and society, the humanization of the human mentality itself. Only on this basis the ability of society to respond adequately to crisis situations can be made.
关键词：машинний інтелект; що самовизначається; штучний інтелект; принцип перестороги; дегуманізація
