摘要：Поняття "габітус" виявляється на чотирьох рівнях: індивідуальному, соціальному, екзистенціальному та символічному. Ця диференціація обгрунтована не онтологічно, а діалектично-методологічно. Тобто, «габітус» в якості автономного і унітарного явища екстраполюються в різні координати гносеологічних процедур, в якому детально і формалізує зміст поняття, і, найголовніше, дозволяє відтворити єдність повсякденної практики сучасної людини. Габітус - це семантична структура експлікації соціокультурної сутності людини. Техніка габітуса виражена в схемі "ідентичність - структура - конкуренція". І поняття габітуса є найбільш продуктивним при аналізі логіки людської діяльності. Тому поняття габітуса має значний освітній потенціал. Класичні педагогічні теорії діють з поняттями "світогляд", "особис-тість", "предмет", "знання" та "навички". Враховуючи сучасні детермінанти гуманітарних наук та проблеми соціального формування, термінологія класичної педагогіки не може витримати фальсифікацію. Вищезазначена термінологія заснована на класичній метафізики, в якій діалектика сутності і формування демонструють переважно випадковий характер. Пост-класична парадигма мислення походить від іншого розуміння процедурності і, відповідно, іншого розуміння цілісності. Таким чином, обґрунтовані концепції світогляду, суб'єкта, знання тощо набувають ознак декларації, а не аналітики дійсності. Тому логічно, що в сучасній концепції освіти поняття "всебічно та гармонійно розвинена особистість" та "знання/навички" замінюються "спеціалістом" та "компетенцією". У цій термінологічній зміні відбувається світоглядна зміна, яка базується на ідеї пластичності та відкритості діалектичної єдності структури та процесу.
其他摘要：The concept of "habitus" is revealed on four levels: individual, social, existential and symbolic. This differentiation is grounded not ontologically, but dialectically-methodologically. That is, the "habitus" as an autonomous and unitary phenomenon is extrapolated into different coordinates of epistemological procedures, which details and formalizes the content of the concept, and most importantly, allows us to recreate the unity of everyday practices of the modern person. Gabitus is a semantic construction of the explication of the socio-cultural essence of human. The technique of habitus is expressed in the scheme of "identity - structure - competition". And the concept of habitus is the most productive in the analysis of the logic of human activity. Therefore, the concept of habitus has a significant educational potential. Classical pedagogical theories operate with the concepts of "world outlook", "personality", "subject", "knowledge" and "skills". Given the modern determinants of humanities and the challenges of social formation, the terminology of classical pedagogy can not withstand falsification. The aforementioned terminology series is based on the classical metaphysics, in which the dialectics of essence and formation demonstrate predominantly incidental character. Post-classical paradigm of thinking proceeds from another understanding of procedurality, and, accordingly, another understanding of integrity. Thus, the substantiated concepts of world outlook, subject, knowledge, etc. acquire the characteristics of the declaration, and not the analytics of reality. Therefore, it is logical that in the modern concept of education the concept of "comprehensively and harmoniously developed personality" and "knowledge / skills" are replaced by "specialist" and "competence". In this terminological change there is a worldview shift, which is based on the idea of the plasticity and openness of the dialectical unity of structure and process.
