摘要：Проаналізовано основні історико-філософські концепції інтерпретації пайдеї. Крім того, обґрунтовано розуміння пайдеї як античного методу рефлексії культури та метафізичного методу трансцендентності. Педагогічний зміст античного принципу пайдеї розкривається як діалектична єдність головних суперечностей сучасного соціокультурного життя: священного та профанного, соціального та індивідуального, вічного і мінливого. Єдність священного та профанного концептуалізується автором через поняття цінності, яке онтологічно виражається у просторі свободи. Комбінація соціального та індивідуального зосереджена на категорії відповідальності як результаті вільного вибору. Поняття вічного і змінного актуалізуються у філософській категорії можливого як передумови творчості, що теж є реалізацією свободи.
其他摘要：The basic historical-philosophical conceptions of interpretation of paideia are analyzed. In addition, the understanding of paideia as an ancient method of cultural reflection and the metaphysical method of transcendence is substantiated. The pedagogical content of the ancient principle of the paideia is proved as the dialectical unity of the main contradictions of contemporary socio-cultural life: sacred and profane, social and individual, eternal and changeable. The unity of sacred and profane is revealed by the author through the concept of value, which is ontologically expressed in the space of freedom. The combination of social and individual are focuses on the category of responsibility as a result of the free choice. The conceptes of eternal and changable are actualized in the philosophical category of the possible as the preconditions of creativity, which is also the realization of freedom.
