摘要：Цель исследования – выявить особенности творчества ведущего солиста Киевского оперно-балетного театра им. Т. Шевченко Николая Прядченко в 1970–1990-х годах. Методология . Для проведения научно объективного исследования использованы аналитический (анализ литературы и источников, событий), сравнительно-исторический (проведение исследования в хронологической последовательности, сравнение различных этапов творчества с учетом исторического контекста) и биографический (анализ отражения событий личной жизни в творчестве) методы. Научная новизна заключается в том, что впервые проанализированы особенности артистического стиля М. Прядченко, способствовавшие обогащению традиций отечественной хореографической школы мужского исполнительства. Выводы . Анализ историографии проблемы показал значительное внимание со стороны балетных критиков и ученых к творчеству М. Прядченко, однако комплексного исследования особенностей исполнительского стиля и роли в обогащении школы отечественного мужского балетного исполнительства обнаружено не было. Особенности исполнительской манеры М. Прядченко в ролях академической наследия заключались в том, что в традиционные классические партии он вносил личное понимание образов своих героев, тонкое ощущение романтического академического хореографического стиля. В балетах на украинскую тематику М. Прядченко убедительно воспроизводил необходимые художественные образы, нередко наделенные мифологической природой. Универсальный танцовщик, М. Прядченко был одинаково убедительным в балетах, созданных его современниками (А. Шекерой, Г. Майоровым, Б. Эйфманом и т.д.). В них для каждого персонажа он находил неожиданные актерские детали, которые подчеркивали индивидуальность и значимость их характеров. Сценические достижения известных украинских танцоров требуют дальнейшего исследовательского внимания, ведь анализ сценической наследия поможет выявить и понять основные художественные принципы школы мужского балетного исполнительства в Украине.↓Мета дослідження – виявити особливості творчості провідного соліста Київського оперно-балетного театру ім. Т. Шевченка Миколи Прядченка у 1970–1990-х роках. Методологія . Для проведення науково об’єктивного дослідження використано аналітичний (аналіз літератури та джерел, подій), порівняльно-історичний (проведення дослідження в хронологічній послідовності, порівняння різних етапів творчості з урахуванням історичного контексту) та біографічний (аналіз відбиття подій особистого життя на творчості) методи. Наукова новизна полягає в тому, що вперше проаналізовано особливості артистичного стилю М. Прядченка, що сприяв збагаченню традицій вітчизняної хореографічної школи чоловічого виконавства. Висновки . Аналіз історіографії проблеми засвідчив значну увагу з боку балетних критиків та науковців до творчості М. Прядченка, однак комплексного дослідження особливостей виконавського стилю та ролі у збагаченні школи вітчизняного чоловічого балетного виконавства виявлено не було. Особливості виконавської манери М. Прядченка в ролях академічної спадщини полягали в тому, що у традиційні класичні партії він вносив особисте розуміння образів своїх героїв, тонке відчуття романтичного академічного хореографічного стилю. У балетах на українську тематику М. Прядченко переконливо відтворював необхідні художні образи, нерідко наділені міфологічною природою. Універсальний танцівник, М. Прядченко був однаково переконливим в балетах, створених його сучасниками (А. Шекерою, Г. Майоровим, Б. Ейфманом тощо). У них для кожного персонажа він знаходив несподівані акторські деталі, які підкреслювали індивідуальність та значимість їхніх характерів. Сценічні здобутки відомих українських танцівників потребують подальшої дослідницької уваги, адже аналіз сценічної спадщини допоможе виявити та зрозуміти основні мистецькі засади школи чоловічого балетного виконавства в Україні.
其他摘要：The aim of the article is to identify the features of the leading soloist of the National Opera and Ballet Theater named after T. Shevchenko Nikolay Priadchenko in the 1970–1990s. Methodology . To carry out scientifically objective research, we used analytical (analysis of literature and sources, events), comparative-historical means (conducting research in chronological sequence, comparing various stages of creativity, taking into account the historical context) and biographical methods (analysis of the reflection of his personal life events in the creative work). Scientific novelty . The scientific novelty lies in the fact that for the first time the features of M. Priadchenko’s artistic style were analyzed, which contributed to the traditions’ enrichment of the domestic choreographic school of male performance. Conclusions . An analysis of the problem’s historiography showed considerable attention on the part of ballet critics and scientists to the work of M. Priadchenko, however, a comprehensive study of the characteristics of the performing style and the role in enriching the school of domestic male ballet performance were not found. Features of the performing manner of M. Priadchenko in the roles of academic heritage consisted in the fact that he introduced a personal understanding of the images of his heroes into the traditional classical parties, a subtle sense of romantic academic choreographic style. In ballets on Ukrainian themes, M. Priadchenko convincingly reproduced the necessary artistic images, often endowed with a mythological nature. A universal dancer, M. Priadchenko was equally convincing in the ballets created by his contemporaries (A. Shekero, H. Maiorov, B. Eifman, etc.). In them, for each character, he found unexpected acting details that emphasized the individuality and significance of their characters. The stage achievements of famous Ukrainian dancers require further research attention, because an analysis of stage heritage will help to identify and understand the basic artistic principles of the male ballet school in Ukraine.
