出版社：Kamianets-Podilskyi National Ivan Ohiienko University, National Academy of Educational Sciences of Ukraine, G.S.Kostiuk Institute of Psychology
摘要：Автором обґрунтовано актуальність вивчення прокрастинації як стійкого особистісного конструкту. Окреслено наслідки підвищеної схильності індивіда до прояву дилаторних поведінкових реакцій. Метою статті є конструювання теоретико-методологічної бази для комплексного дослідження феномену прокрастинації. Основними методами дослідження слугували теоретичний аналіз і моделювання, що склали основу для визначення структури зазначеної диспозиції. Результати теоретичного вивчення проблематики вказують на необхідність тлумачення прокрастинації як цілісного концепту, вплив якого прослідковується в усіх вимірах життя особистості. Аналіз сутності досліджуваного поняття дає змогу відзначити його багатомірність і детермінованість широким спектром психологічних, соціальних і фізіологічних чинників. Основу для створення моделі особистості прокрастинатора склали засади постнекласичної наукової парадигми, принципи системності, структурності, континуальності та біопсихосоціального підходу Дж. Енджела. З огляду на визначену методологічну базу, автор зазначає, що прокрастинація на макросистемному рівні функціонує як багатомірне інтегральне стійке особистісне утворення, а в субсистемній площині представлена психосоціальною та біологічною підструктурами. Психосоціальна площина прокрастинації розглядається як сукупність індивідуальних властивостей особистості, що формуються й трансформуються внаслідок включення людини у широке коло референтних груп і процесу соціалізації загалом. Із точки зору автора, цей вимір індивіда, схильного до зволікання, виявляється у способі його мислення, емоційних переживаннях та особливостях поведінки. Відтак, у межах психосоціальної площини виокремлюються когнітивно-рефлексивний, афективно-мотиваційний і конативно-регулятивний рівні функціонування прокрастинатора. Біологічна підструктура містить два компоненти: нейрофізіологічний (специфічні особливості в активності ділянок кори головного мозку осіб, схильних до відтермінування важливих справ) і психосоматичний (специфічні соматичні порушення, пов’язані зі схильністю індивіда до прокрастинації). Висновок. Отже, було сформовано інтегральну багаторівневу модель прокрастинації як стійкого особистісного конструкту, що потребує подальшої емпіричної перевірки.
其他摘要：The author proves the relevance of the study of procrastination to be a stable personal construct. The consequences of the increased tendency of the individual to exhibit dilatory behavioral reactions are outlined. The purpose of the article is to construct a theoretical and methodological base for a comprehensive study of the phenomenon of procrastination. The main methods of research were theoretical analysis and modeling, which formed the basis for determining the structure of this disposition. The results of the theoretical study of the problem indicate the necessity to interpret procrastination as a holistic concept, the influence of which is in all dimensions of the personality’s life. The analysis of the essence of the studied concept makes it possible to point out its multidimensionality and determinability by a wide range of psychological, social and physiological factors. The basis for the creation of the model of personality of the procrastinator was the principles of the post-nonclassical scientific paradigm, the principles of systematic, structural, continuity and biopsychosocial approach of J. Angell. Due to the certain methodological approach, the author notes that procrastination at the macro-systemic level functions as a multidimensional integral stable personal formation, and in the subsystem sphere it is represented by psychosocial and biological substructures. The psychosocial field of procrastination is considered as a set of individual personality traits that are formed and transformed by the inclusion of a person in a wide range of reference groups and the process of socialization in general. From the point of view of the author, the specified dimension of a person being predisposed to procrastination is manifested in his way of thinking, emotional experiences and peculiarities of behavior. Thus, within the psychosocial area, the cognitive-reflexive, affective-motivational and connective-regulatory levels of procrastinator functioning are distinguished. The biological substructure contains two components: a neurophysiological (specific features in the activity of areas of the cerebral cortex of persons being predisposed to delaying important cases) and psychosomatic (specific somatic disorders associated with the individual’s procrastination tendency). Conclusion. Thus, an integral multilevel model of procrastination as a stable personal construct was formed, requiring further empirical verification.
关键词：прокрастинація;системність;структурність;кон¬тинуальність;психосоціальна та біологічна підструктура.
其他关键词：procrastination;systemic unity;structural;continuity;psychosocial and biological substructure.
