出版社：Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University
摘要：Ідентифікуються автобіографічні маркери в міфопоетиці Г. Пагутяк на образному й мотивному рівнях та з’ясовується специфіка міфологізації її духовно-біографічного досвіду. З’ясовуються особливості художнього переосмислення дотичних до неоміфу письменниці реальних подій, топосів і персоналій. Есеї авторки використовуються для визначення міфогенних витоків її белетристики та виявлення автобіографічно маркованого матеріалу, інтерпретованого в художній прозі. Аналізується характерна для багатьох творів Г. Пагутяк асиміляція образу наратора й авторського „я”, що на жанровому рівні виявляється в наближенні деяких філософських новел до есеїстики. Простежується взаємодія автобіографічного й міфічного в семантиці наскрізних образів у неоміфі авторки.
其他摘要：The purpose of this research is to identify autobiographical markers in H. Pahutiak’s mythopoetics on image and motif levels and characterize the specific character of mythologizing her spiritual-biographical experience. The paper looks at the peculiarities of literary interpretation of the actual events, toposes and persons related to the writer’s neomyth. The author’s essays are used for finding out mythogenic sources of her fiction and discovering the autobiographically marked material, interpreted in the literary prose. The paper analyzes the assimilation of the narrator and the author images characteristic of many H. Pahutiak’s works, which results in the similarity of some philosophical stories to essays on the genre level. It describes the interaction of autobiographical and mythical components in the semantics of the recurring images in the writer’s neomyth: the stone, the river, the road, the black bird, The Girl with yellow hair. The article focuses on the autobiographical marker in the correlation of the female characters with the mythologem of the setting sun. It reveals the interaction of the spiritual-autobiographical and philosophical-mythological intertexts in the “small novel” “The joyous desert”. The paper traces connections of the mythosemantics of the name Lada with the facts of H. Pahutiak’s biography and the motif of the lost harmony, which is considered one of the major motifs in the writer’s neomythological prose. The paper focuses on the strategies of cosmization, mystification and personification of the “private topography” in the writer’s fiction as well as in her essays. It looks at the peculiarities of the readers’ reception of the hypermythologized image of Urizh. The article considers the contamination of autobiographical and mythological elements to be a characteristic feature of H. Pahutiak’s idiostyle. The prospects of further research in this direction lie in defining the role of the autobiographical intertext in H. Pahutiak’s neomyth, in studying the strategies of myhologizing the author’s spiritual experience in her new works.
