摘要：Прибуток є однією з основних економічних категорій, що відображає всі сторони та аспекти діяльності суб’єктів господарювання і забезпечує їх стабільне функціонування. Отримання прибутку і його максимізація дає підприємству можливість постійного розвитку та вдосконалення, забезпечуючи його конкурентними перевагами на ринку. Досягнення максимальної величини прибутку і відповідно мінімізація збитку – одна з основних цілей будь-якого комерційного підприємства. Метою статті є розкриття теоретичних основ економічного механізму управління прибутком на основі використання процесів його планування, аналізу і розподілу. Виявлено, що в структуру механізму управління прибутком входить: державне нормативно-правове і ринкове економічне регулювання процесу формування і використання прибутку, а також система конкретних внутрішніх методів і прийомів, які формує підприємство. Підкреслено, що теоретичні основи управління прибутком повинні базуватись на принципах інтеграції із загальною системою управління, задля комплексного вирішення поставлених завдань, гнучкості, варіативності підходів до розробки управлінських рішень. Обґрунтовано, що в процесі формування прибутку підприємства часто стикаються із зменшенням фактичного виторгу в порівнянні з планом. Це слід виправляти за рахунок зниження витрат і забезпечення позареалізаційних надходжень. Доведено, що основною метою процесу розподілу прибутку є оптимізація пропорцій між часткою прибутку, яка капіталізується і яка спрямовується на споживання. Оптимізація необхідна для забезпечення реалізації стратегії розвитку підприємства й зростання його ринкової вартості. Підтверджено необхідність створення на підприємствах спеціальних окремих підрозділів - центрів прибутку, які забезпечують в динаміці оптимальне поєднання величин об’єму продажу, реалізаційних цін, змінних і постійних витрат, доходів та чистого прибутку.
关键词：прибуток; аналіз прибутку; механізм прибутку; управління прибутком; фінансові результати.
