期刊名称：Викладання мов у вищих навчальних закладах освіти на сучасному етапі: Міжпредметні зв'язки
印刷版ISSN：2073-4379
出版年度：2020
期号：37
页码：13-22
DOI：10.26565/2073-4379-2020-37-01
出版社：V. N. Karazin Kharkiv National University
摘要：Статья посвящена проблемам манипулятивного влияния на сознание собеседника путем искажения или утаивания истины, а также формированию у образовательных мигрантов механизмов верификации в диалоговом контакте. Подчеркнуто, что в современной методике преподавания иностранных языков инофонам проблема манипулятивных стратегий и тактик в межкультурной коммуникации остается одной из актуальнейших. Осуществлен анализ исследований, которые касаются способов искривления истины с целью достижения адресантом собственной выгоды. Указано, что для достижения односторонней выгоды говорящий может пользоваться прямой ложью, то есть пропозициональным искривлением истины, но в обычном общении предпочтение отдается полуправде, умолчанию, т.е. непропозициональному искажению истины. Дана характеристика претензий говорящего на значимость его высказывания – истинность, правильность и правдивость, а также реплик-реакций слушающего в ситуации, когда он ощущает необходимость верификации хотя бы одной претензии на значимость речевого акта адресанта. Подчеркнуто, что фактически любая лексико-грамматическая категория имеет возможность по-разному искривлять или верифицировать истину. Описаны маркеры, сигнализирующие адресату, что говорящий, возможно, манипулирует сознанием слушающего, искажая истину. Рассмотрен эффективный способ верификации услышанного – правильное формулирование слушающим вопросов для конкретизации и уточнения полученной информации. Приведены примеры применения речевой тактики мягкого или жесткого настаивания на конкретном ответе на вопрос, а также подтверждения истинности речевого акта адресанта. Обращено внимание на то, что работа по развитию у инофонов механизмов верификации должна стать составной частью проблемного обучения и что во время отбора примеров, демонстрирующих приемы искажения истины и давления на собеседника, целесообразно отдавать предпочтение тем образцам, которые отвечают принципу универсальности и стереотипности.↓Статтю присвячено проблемам маніпулятивного впливу на свідомість співрозмовника шляхом викривлення або приховування істини, а також формування в освітніх мігрантів механізмів верифікації в діалоговому контакті. Підкреслено, що в сучасній методиці викладання іноземних мов інофонам проблема маніпуляційних стратегій і тактик у міжкультурній комунікації залишається однією з актуальних. Здійснено аналіз досліджень, які стосуються засобів викривлення або приховування істини з метою досягнення адресантом задоволення власних потреб. Зазначено, що для досягнення однобічної користі мовець може користуватися прямою неправдою, тобто пропозиційним викривленням істини, але у звичайному спілкуванні перевага надається напівправді, умовчанню, тобто непропозиційному викривленню істини. Надано характеристику претензій мовця на значущість його висловлювання – істинність, правильність і правдивість, а також реплік-реакцій слухача в ситуації, коли він відчуває необхідність верифікувати хоча б одну з претензій на значущість мовленнєвого акту адресанта. Підкреслено, що фактично кожна лексико-граматична категорія має можливість приховувати або перекручувати істину. Описано маркери, які сигналізують адресату, що мовець маніпулює свідомістю слухача, приховуючи істину. Розглянуто ефективний спосіб верифікації почутого – правильне формулювання слухачем питань для конкретизації та уточнення отриманої інформації. Наведені приклади застосування мовної тактики м’якого або жорсткого наполягання на конкретній відповіді на питання, а також підтвердження істинності мовного акту адресанта. Звернено увагу на те, що робота з розвитку в інофонів механізмів верифікації повинна бути складовою частиною проблемного навчання і що під час відбору прикладів, які демонструють прийоми спотворення істини і тиску на співрозмовника, доцільно віддавати перевагу тим зразкам, які відповідають принципу універсальності та стереотипності.
其他摘要：The article deals with issues of manipulative influence on the mind of an interlocutor by distortion or hiding of truth and discusses the formation of verifications mechanisms in educational migrants in a dialogical contact. The problem of manipulative strategies and tactics is one of the most urgent in the modern methodology of teaching foreign languages to non-native speakers. The authors analyze research related to ways of distorting the truth for personal gain by the addresser. The speaker can use direct lies to obtain one-sided profit, such lies being a propositional distortion of truth, however, in usual communication, the preference is given to half-truth or omission, i.e. non-propositional distortion of the truth. The article contains characteristics of the speaker’s claims to the significance of his or her statements, that is their validity, correctness, and truthfulness, as well as replies which are the listener’s reaction in a situation where he or she feels that at least one of the addresser’s claims to the significance of his or her speech act should be verified. Virtually any lexico-grammatical category can be used to distort or verify the truth in various ways. There are special markers that signal the addressee about a possible attempt of the speaker to manipulate the listener’s mind by distorting the truth. An efficient method for the listener to verify a heard message is a correct formulation of questions to clarify and specify the received information. The authors present examples of using speech tactic of soft and hard insistence on a concrete answer to a question and confirmation of the truthfulness of the addresser’s speech act. Working on the development of verification mechanisms in non-native speakers should be an integral part of the problem teaching. When selecting examples to demonstrate techniques of distorting the truth and pushing on the interlocutor, it would be appropriate to give preference to the samples that meet the principle of universality and typicality. Some of the above-mentioned manipulative techniques can be used both negatively and positively if the interacting persons strive to reach the truth by mutual understanding and consensus without an intent to mislead the interlocutor. Only an extreme usage of influence tactics, methods of imposing the addresser’s opinion, or persistent urging the addressee to take a decision the speaker needs, i.e. a psychological pressure on the addressee’s mind, is a signal that necessitates a thorough verification of the speech act of the communication partner.
