期刊名称：Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна Серія: «Право»
印刷版ISSN：2075-1834
出版年度：2020
卷号：2
期号：30
页码：85-90
DOI：10.26565/2075-1834-2020-30-10
出版社：V. N. Karazin Kharkiv National University
摘要：В статье дана характеристика буллингу как административному правонарушению. С этой целью были проанализированы материалы дел по статье 173-4 КУоАП и определено, какие проблемы возникают при привлечении лица к ответственности за буллинг. Поскольку буллинг характеризуется такими признаками как системность, дисбаланс власти, причинение вреда потерпевшему, то отсутствие хотя бы одного из этих элементов опровергает квалифицирование деяния как буллинг. Проблемным аспектом привлечения к ответственности обидчика за травлю является неправильно составлены административные протоколы, не содержащие всех необходимых элементов предусмотренных ч. 1 ст. 256 КУоАП. Чаще всего в протоколе отсутствуют указания на время, место совершения буллинга, не указано какие конкретные действия совершались правонарушителем, нет указания о наличии свидетелей событий, не указано какой вред был нанесен. Через небрежно составленные протоколы, на доработку которых уходит много времени, правонарушители избегают ответственности поскольку истекают сроки наложения взыскания. Несмотря на то, что все чаще к административной ответственности за буллинг привлекаются учителя, основным субъектом осуществления буллинга остаются несовершеннолетние и малолетние ученики. Поскольку административное взыскание в большинстве случаев накладывается на родителей несовершеннолетних/малолетних правонарушителей, то это вызывает сомнение в эффективности такого наказания для булера.↓Вступ. У статті надано характеристику булінгу як адміністративному правопорушенню, що посягає на основні права дитини. Актуальність статті відзначається тим, що адміністративну відповідальність за вчинення цькування в освітній установі запроваджено не так давно, тому при складанні протоколів правоохоронними органами допускається багато помилок. Отже, метою дослідження є аналіз судової практики щодо булінгу для виявлення найбільш проблемних питань при складанні адміністративного протоколу та притягнення порушника до відповідальності. В статті було використано загальнонаукові методи дослідження, як-то: аналіз, синтез для ґрунтовного вивчення судової практики щодо булінгу учасника освітнього процесу. Короткий зміст основних результатів дослідження. Оскільки булінг характеризується такими ознаками як системність, дисбаланс влади, заподіяння шкоди потерпілому, то відсутність хоча б одного з цих елементів спростовує кваліфікування діяння як булінг. В матеріалах справ досить часто розглядаються разові насильницькі дії стосовно малолітнього/неповнолітнього, які можуть бути кваліфіковані за іншою статтею КУпАП, проте не як булінг. В такий ситуаціях адміністративний протокол потрібно складати на батьків правопорушників за статтею 184 КУпАП, що передбачає притягнення до відповідальності батьків або осіб, що їх замінюють за невиконання ними обов'язків щодо виховання дітей. Не містять ознак складу правопорушення насильство, що застосовується рівними сторонами під час вирішення конфлікту через відсутність агресора та жертви. Проблемним аспектом притягнення кривдника до відповідальності за цькування є неправильно складені адміністративні протоколи, що не містять всіх необхідних елементів передбачених ч. 1 ст. 256 КУпАП. Найчастіше у протоколі відсутні вказівки на час, місце вчинення булінгу, не зазначено які конкретні дії вчинялись правопорушником, немає вказівки щодо наявності свідків подій, не вказано яка шкода була завдана. Висновки. Через недбало складені протоколи, на доопрацювання яких витрачається багато часу, правопорушники уникають відповідальності оскільки спливають строки накладання стягнення. Все більше до адміністративної відповідальності за булінг притягаються вчителі, як правило, вони здійснюють психологічне цькування учнів, як-то образи, глузування чи використання прізвиськ. Проте основним суб’єктом здійснення булінгу залишаються неповнолітні та малолітні учні. В той час як адміністративне стягнення в більшості випадків накладається на їхніх батьків. Це викликає сумнів щодо ефективності такого покарання реаль.
其他摘要：Introduction. The article describes bullying as an administrative offense that infringes on the basic rights of the child. The relevance of the article is noted by the fact that administrative liability for harassment in an educational institution was introduced not so long ago, so when drawing up reports by law enforcement agencies, many mistakes are made. Thus, the purpose of the study is to analyze the case law on bullying to identify the most problematic issues in the preparation of administrative reports and bring the violator to justice. The article used general scientific research methods, such as: analysis, synthesis for a thorough study of case law on bullying of a participant in the educational process. Summary of the main research results. Since bullying is characterized by such features as systemic, power imbalance, harm to the victim, the absence of at least one of these elements denies the qualification of the act as bullying. In the case materials, one-time acts of violence against a minor are often considered, which may be qualified under another article of the Code of Ukraine on Administrative Offenses, but not as bullying. In such situations, an administrative report must be drawn up for the parents of the offenders under Article 184 of the Code of Ukraine on Administrative Offenses, which provides for the prosecution of parents or persons replacing them for failure to fulfill their responsibilities for the upbringing of their children. Violence used by equal parties in resolving the conflict due to the absence of the aggressor and the victim does not contain any elements of the offense. The problematic aspect of bringing the offender to justice is incorrectly drawn up administrative protocols that do not contain all the necessary elements provided for in Part 1 of Art. 256 of the Code of Ukraine on Administrative Offenses. Most often, the report does not indicate the time or place of the bullying, does not indicate what specific actions were committed by the offender, does not contain any indication of the presence of witnesses to the events and does not indicate what damage was caused. Conclusions. Due to carelessly drawn up protocols, which take a lot of time to complete, offenders avoid responsibility because the terms for punishment expire. Increasingly, teachers are being held administratively liable for bullying, as a rule, they carry out psychological harassment of students, such as insults, ridicule or the use of nicknames. However, minors and juveniles remain the main perpetrators of bullying. While administrative penalties are in most cases imposed on their parents. This raises doubts about the effectiveness of such punishment of the real offender and transfers the implementation of such punishment to the parents of the bully.
