摘要：The purpose of the article is to specify the ideological, aesthetic and ethical factors of a drastic reassessment of the value of the classics for the modernity of the beginning of the 20th century, in the period that is commonly called the Silver Age of culture. The processes of such reconsideration, where the culminating point was the vulgar sociological humiliation of the artistic classics as a result of the events of 1917, began not in the proletarian environment, but in academic circles, which subsequently suffered the most from the revolution. The relevance of the topic stems from the coverage of one of the aspects of the change in the humanitarian discourse at the stage of the revolutionary transition from one sociopolitical formation to another – exactly a century ago. The objective outlined in the purpose of the article is studied on the basis of the analysis of the scientifc and journalistic activities of one of the talented young representatives of the academic Kharkiv environment, who wrote a dissertation under the guidance of Academician M. Sumtsov and considered the issues of perception and teaching of artistic creativity. The sources of the study were mainly unpublished manuscripts of A. Selivachyov, which are preserved in the family archive. The scientifc novelty of the article lies in the introduction of these sources into scientifc circulation. Conclusions. It has been demonstrated that the glorifcation of the folklore and poetic classics at the end of the 19th century was quickly replaced by a critical attitude at the beginning of the next century. And this was facilitated by a wide variety of factors, from conservative antiprogressive ideas to modernist and avant-garde intentions of radical renewal.
其他摘要：Мета статті – конкретизувати світоглядні, естетичні й етичні чинники радикальної переоцінки значення класики для сучасності на початку ХХ століття, в період, який заведено називати «срібним віком» культури. Актуальність теми випливає з висвітлення одного з аспектів зміни гуманітарного дискурсу на етапі революційного переходу від однієї соціально-політичної формації до іншої. Методологія дослідження. Зазначена в меті статті проблема розглядається на основі аналізу науковопубліцистичної діяльності одного з талановитих молодих представників академічного харківського середовища, котрий писав дисертацію під опікою академіка М. Сумцова, досліджуючи проблеми сприйняття та викладання художньої творчості. Джерелами дослідження слугували в основному неопубліковані рукописи О. Селівачова, що зберігаються в родинному архіві. Наукова новизна полягає у введенні заначених джерел до наукового обігу. Висновки. Процеси такого переосмислення, де вищою точкою стало вульгарно-соціологічне приниження мистецької класики внаслідок подій 1917 року, розпочалися не в пролетарських гуртках, а в академічних колах, які згодом чи не найбільше постраждали від революції. Продемонстровано помітне прагнення О. Селівачова зрозуміти та пояснити протиріччя в творах і вчинках досліджуваних ним персонажів, оскільки суперечності, як чинники поступу, постійно привертали увагу науковця. Виявлено, що розглянуті тексти О. Селівачова яскраво відбивають ідейні суперечності революційної доби щодо ставлення до класики та новітніх форм художньої творчості в аспекті пріоритету естетичних або морально-дидактичних критеріїв. З’ясовано, що глорифікація наприкінці ХІХ ст. фольклорної та поетичної класики швидко змінювалася на початку наступного століття критичним ставленням. І сприяли цьому найрізноманітніші чинники у широкому спектрі від консервативних антипрогресистських ідей – до модерністських і авангардних інтенцій радикального оновлення.
关键词：artistic creativity;poetry;perception of a work of art;reassessment of values;classics and modernity;teaching;the Silver Age
其他关键词：художня творчість;поезія;сприйняття художнього твору;переоцінка цінностей;класика і сучасність;викладання;срібний вік
