期刊名称：Journal of Vasyl Stefanyk Precarpathian National University
印刷版ISSN：2311-0155
电子版ISSN：2413-2349
出版年度：2020
卷号：7
期号：1
页码：71-80
DOI：10.15330/jpnu.7.1.71-80
语种：English
出版社：Vasyl Stefanyk Precarpathian National University
摘要：The article analyzes the issues of inclusion and special education in the creative heritage of Sofia Rusova – teacher,citizen,politician,state maker,who considered them in the context of world scientific achievements of the interwar period of the XX century. Inclusion,as a process of increasing the participation of all citizens in society,including those with physical or mental disabilities,involves the development and implementation of specific solutions that will allow each person to participate equally in academic and public life. The evolution of the idea of inclusion and the birth of special education S. Rusova closely linked with the understanding and interpretation of the leading principles of pedagogy,general and social psychology,sociology,philosophy of education,historical and pedagogical searches of the late XIX - early XX century. Perhaps the most important source of new pedagogical ideas of S. Rusova,embodied in the writings of the interwar period (“New School of Social Education”,“Education and Sociology of Durkheim”,“Social Education: Its Importance in Public Life”,“Public Issues of Education” became acquainted with the latest trends in Western European pedagogy,which allowed her to keep up with the times,psychologize pedagogy. Extensive education,fluency in the leading European languages (first and foremost,French) made it possible for S. Rusova to access the original literature - works by J. Dewey,E. Claapared,G. Kerschensteiner,V. Lai,E. Meiman,and G. Spencer with the most prominent pedagogical figures of the 1920s and 1930s,including O. Decroly and M. Montessori,and studying the experience of their practical work. Guided by the statement that “ development of the child is influenced by three main factors: education,heritage,and environment”,based on the experiments of foreign (German,Belgian,Czech) researches,the scientist revealed the specifics of social and educational impact of the environment,preparing the groundwork inclusion as a set of conditions,methods and means of their implementation for joint learning,education and development of the educational recipients,taking into account their needs and opportunities. At the same time,I emphasize the shaft that no child “is passively influenced by the environment: it takes from it what its individuality seeks.” The issue of special education,in particular,the psychological and pedagogical principles of working with children with intellectual disabilities,is most fully revealed in S. Rusova's work,“Something about defective children in school”. It clearly traces the idea that children of all walks of life are necessarily subject to process education and training. According to S. Rusova,children with deviant behavior (in particular,“child offenders”),for whom the conditions for education as a factor of their re-education should be created,and for the needs of such schools,should not be left out of the educational influence in order to organize teacher training “with a deep psychological understanding of their sick students,with a heart warmed with love for them,and with a certain understanding of their social and pedagogical task: to return these children to citizenship ...”. Summarizing the above,it can be argued that the issues of inclusion,studying,education of children and young people with special educational needs,as represented by the property of Sofia Rusova are a significant contribution to Ukrainian and world pedagogical thought,an important factor in the revival of national educational systems in the teaching experiences of the past.
其他摘要：У статті проаналізовано питання інклюзії та спеціальної освіти у творчій спадщині Софії Русової – педагога,громадянки,політика,державотворця,яка розглядала їх у контексті світових наукових здобутків міжвоєнної доби ХХ ст. Не використовуючи ці терміни,вона тлумачила інклюзію як процес збільшення ступеня участі всіх громадян у суспільстві,зокрема й тих,які мають фізичні чи ментальні порушення,передбачала розробку і застосування таких конкретних рішень,які зможуть дозволити кожній людині рівноправно брати участь в академічному і суспільному житті. Еволюцію ідеї інклюзії та зародження спеціальної освіти С. Русова тісно пов’язувала з розумінням і тлумаченням провідних засад педагогіки,загальної та соціальної психології,соціології,філософії освіти,історичко-педагогічних пошуків кінця ХІХ – початку ХХ ст. Чи не найважливішим джерелом нових педагогічних ідей С. Русової,які втілилися у працях міжвоєнного періоду (“Нова школа соціяльного виховання”,“Виховання і соціологія Дюркгейма”,“Соціяльне виховання: Його значіння в громадському житті”,“Суспільні питання виховання”),стало знайомство з новітніми течіями у західноєвропейській педагогіці,що дозволило їй іти в ногу з часом,психологізувати педагогіку. Широка освіта,вільне володіння провідними європейськими мовами (уможливили доступ С. Русової до оригінальної літератури – праць Дж.Дьюї,Е. Клапареда,Г. Кершенштейнера,В. Лая,Е. Меймана,Г. Спенсера,забезпечили безпосереднє спілкування з найвидатнішими педагогічними діячами 1920-х1930-х pp.,зокрема О. Декролі й М. Монтессорі,та вивчення досвіду їх практичної роботи. Керуючись положенням про те,що “розвиток дитини проходить під впливом трьох головних факторів: виховання,спадщина,оточення”,базуючись на дослідах зарубіжних (німецьких,бельгійських,чеських) учених,вчена розкрила специфіку соціальновиховуючого впливу середовища,готуючи підґрунтя для розкриття сутності інклюзії як сукупності умов,способів і засобів їх реалізації для спільного навчання,виховання та розвитку здобувачів освіти з урахуванням їхніх потреб та можливостей. Водночас вона підкреслю вала,що жодна дитина “не піддається пасивно впливу оточення: вона бере з нього те,до чого прагне її індивідуальність”. Питання власне спеціальної освіти,зокрема психолого-педагогічні засади роботи з дітьми із вадами в розумовому розвитку,найбільш повно розкрито у праці С. Русової “Дещо про дефективних дітей у школі”. У ній чітко простежується ідея про те,що діти всіх верств обов’язково підлягають процесові виховання і навчання. На думку С. Русової Не можуть залишитися поза виховним впливом і діти з девіантною поведінкою (зокрема,“діти-злочинники”),для яких у місцях відбування покарання повинні бути створені умови для набуття освіти як чинника їх перевиховання,а для потреб таких шкіл доцільно організувати підготовку учителів “з глибоким психологічним розумінням своїх хворих учнів, з серцем,огрітим любов’ю до них,і з певним розумінням свого суспільно-педагогічного завдання: вернути цих дітей громадянству...”. Отже,питання інклюзії,навчання,освіти дітей і молоді з особливими освітніми потребами,репрезентоване надбаннями Софії Русової,є вагомим внеском в українську і світову педагогічну думку,важливим чинником відродження національної системи освіти на кращих зразках навчально-виховного досвіду минулого.
